/Files/images/Безымянный.png

З гіперактивною дитиною слід керуватися правилами:

Працювати з дитиною на початку дня, а не ввечері.

Зменшити робоче навантаження на дитину.

Ділити заняття на короткі, але частіше повторювані періоди. Використовувати фізкультхвилинки.

Бути емоційним, експресивним педагогом.

Знизити вимоги до акуратності на початку, щоб сформувати відчуття успіху.

Садовити дитину під час занять поряд із дорослим.

Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику).

Домовлятися з дитиною про ті або інші дії заздалегідь.

Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції.

Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.

Заохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.

Надавати дитині можливість вибору.

Залишатися спокійним. Немає холоднокровності — немає переваги!

З неспокійною дитиною варто керуватися наступними правилами:

Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй

заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що

можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе

забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли

у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти.

Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття. Не треба потурати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

З конфліктною дитиною варто дотримуватися наступних правил:

Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації.

Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх.

Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

Із сором’язливою дитиною варто пам’ятати наступне:

Слід розширювати коло знайомств своєї дитини, частіше запрошувати до себе друзів, брати малюка в гості до знайомих людей, запрошувати дітей у гості, розширювати маршрути прогулянок та екскурсій, учити дитину спокійно реагувати на нові місця і людей.

Не варто постійно турбуватися за дитину, намагатися повністю оберігати її від всіляких небезпек, в основному придуманих вами, не робіть самі все за дитину, не запобігайте будь-яким утрудненням, надайте їй свободу діяльності.

Постійно укріплюйте в дитини упевненість у собі, у власних силах.

Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужим дорослим» (у магазині, на зупинці, в дитячому парку, кінотеатрі тощо).

В роботі із замкнутою дитиною варто керуватись наступними правилами:

Слід розширювати коло спілкування дитини, приводити її в нові місця

і знайомити з новими людьми.

Підкреслюючи переваги і корисність спілкування, розказуйте дитині про те, що нового і цікавого ви дізналися, яке задоволення отримали, спілкуючись з тією або іншою людиною.

Намагайтеся самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Якщо попри всі ваші зусилля дитина стає все більш замкнутою і відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який допоможе вам у розв'язанні цієї проблеми.

З агресивною дитиною корисними будуть наступні поради:

Слід пам'ятати, що заборона і підвищення голосу — неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, можна сподіватися на те, що агресивність дитини буде подолано.

Надавати дитині особистий приклад позитивної поведінки. Не допускайте проявів гніву або критичних висловів про своїх друзів або колег, будуючи плани «помсти».

Нехай ваша дитина постійно відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її.

Не соромтеся зайвий раз приголубити або пожаліти дитину. Хай вона бачить, що вона потрібна і важлива для вас.

Секрети дитячих малюнків

Колір у дитячому малюнку

Насамперед оцінимо кількість кольорів, які дитина використовувала у своєму малюнку. Якщо їх не менше ніж 5-7, то ми можемо запевнити, що малюк насолоджується різноманіттям життя, емоції та його психіка не зазнають значних потрясінь. Діти до трьох років обмежуються двома - трьома кольорами. Дорослішаючи, малюк використовує ширшу палітру. Якщо ви бачите, що в малюку є тільки один колір, то, швидше за все, це означає, що дитина чимось сильно пригнічена, переживає і навіть страждає. Однак зверніть увагу і на те, скільки кольорових олівців було запропоновано дитинів момент малювання, адже причина браку кольору може бути й такою звичайною.

Значення кольорів

Червоний - висока збудливість нервової системи, іноді агресія, яскраві емоції, активність.

Жовтий- колір оптимізму й активної допитливості. Він відповідає за чудовий настрій і позитивні емоції.

Зелений - вибір урівноваженої дитини, але водночас свідчить про впертість художника, а ще про потребу в безпеці.

Синій - вказує на те, що зараз дитина зосереджена на певних внутрішніх проблемах і переживаннях, які аналізує. Вона прагне спокою і самотності. Можливо, вона стомилася від суєти й того темпу, який задають їй дорослі.

Фіолетовий - свідчить про те, що дитина полюбляє і вміє фантазувати. А ось якщо цього кольору занадто багато, то фантазія занадто розвинена і не має нічого спільного з реальністю.

Чорний - пригнічений настрій, почуття протесту проти обставин, що склалися, або тиску, прагнення до змін.

Коричневий - найчастіше відбиває на папері негативні емоції дитини, фізичний біль, повільність.

Сірий - прийнято інтерпретувати як відсутність кольору. Швидше за все, дитина, яка вибирає сірий колір намагається не помічати чогось, що її сильно бентежить.

Оцінювання емоційного стану

Великий - маленький (розмір малюнка)

Пропоную оцінити розмір малюнка. Наприклад, візьмемо фігуру людини й оцінимо її щодо розмірів аркуша паперу. Розмір людини означає те, наскільки значущим цей персонаж для дитини. Вивчаючи зображення родини, ви можете зробити висновок про те, хто із членів родини є найважливішим для малюка. А якщо дитина малює саму себе? Тоді розміри малюнка допоможуть нам зробити про самооцінку дитини, тобто про її ставлення до себе. Чим меншою є фігура, тим нижча самооцінка дитини, і навпаки.

Каляки - маляки (характер штриха й натиск)

Невпевнена, тонка, переривчаста лінія - сором'язливість, емоційна слабкість, невпевненість у своїх силах, страх негативного оцінювання своїх дій.

Чітка, впевнена, безперервна лінія із сильним натиском - упевненість, активність, життєва сила. Також сильний натиск може свідчити про гіперактивність, агресивність художника.

Якщо дитина часто змінює натиск під час малювання, то це свідчить про її схильність до змін настрою.

Кiлькiсть переглядiв: 594

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.